Планарні драйвери
Щоб осягнути, за що тут просять такі гроші, доведеться зазирнути у фізику. У динамічному драйвері звукова котушка приклеєна до центру конусної мембрани та штовхає її за одну точку. Краї відстають від центру, а зі зростанням частоти мембрана починає вигинатися хвилями, і кожен такий вигин додає спотворень. Наскільки це чутно, залежить від конкретної реалізації, однак межа закладена у самій схемі. Але доступна ціна динамічних драйверів нівелює їх недоліки, тож саме вони стоять у переважній більшості гарнітур, включно з усіма, що були у нас на тестах раніше.
Планарний драйвер влаштовано інакше. Мембрана тут — плоска плівка, натягнута між двома масивами постійних магнітів, а роль котушки виконують провідні доріжки, нанесені змійкою по всій її площі. Струм взаємодіє з магнітним полем одразу по всій поверхні, тож мембрана рухається майже як єдиний поршень. Саме тому планарам приписують низькі гармонічні спотворення та швидку реакцію на імпульси. Це властивості принципу, а не гарантія для конкретної моделі, тож до перевірки на слух ще повернемося.
Мембрана Kithara — фірмова розробка HIFIMAN під назвою Neo Supernano Diaphragm товщиною 1–2 мікрони, приблизно на 80% тонша за попередні покоління планарних плівок компанії. Для масштабу: аркуш офісного паперу має близько 100 мікронів, людська волосина — близько 70. Менша маса рухомої системи означає меншу інерцію. У специфікаціях це виливається у діапазон 8 Гц – 55 кГц. Цифра паспортна, без допусків та методики вимірювання, тож доводити нею рівність АЧХ у чутній смузі не можна. Логіка виробника простіша: запас за межами чутності означає, що драйвер працює без надриву там, де його насправді чути.
Друга технологія Kithara дісталася від дорогих моделей HIFIMAN на кшталт Susvara. Ідея Stealth Magnets полягає у тому, що звук від мембрани мусить пройти крізь решітку магнітів, а прямокутні бруски класичних планарів відбивають та розсіюють частину хвилі, додаючи у верхній середині металевий призвук. Закруглений профіль магнітів пропускає хвилю з мінімальними перешкодами.
Планарні навушники традиційно вважаються тугими: без окремого підсилювача більшість із них звучить тихо. У Kithara імпеданс 16 Ом, а чутливість виробник не публікує, тож запас гучності від конкретних джерел правильніше перевіряти на практиці; для підстрахування слабких виходів у комплекті лежить USB-адаптер. Штекер 4,4 мм адресований власникам балансних джерел: у такому підключенні кожен канал отримує окремі провідники сигналу та землі, а балансні виходи зазвичай видають більшу напругу. Чи конвертується це у чутну різницю, залежить від тракту.
Звучання
Відкрите оформлення чутно з перших хвилин. У закритій гарнітурі задня хвиля від мембрани відбивається всередині чашки, і ці резонанси зазвичай підфарбовують мідбас, маскуючи тихі деталі. Тут задня хвиля виходить крізь решітку назовні, тож бас залишається зібраним, а сцена виходить за межі голови: широка та впорядкована, з рівною стереопанорамою і зрозумілим положенням джерел за напрямком та дистанцією. Тональний баланс при цьому нейтральний, ближчий до студійних моніторів, ніж до звичного V‑подібного профілю ігрових гарнітур.
Для змагальних шутерів у такого налаштування є цікавий наслідок. Типові кіберспортивні моделі штучно підіймають діапазон 2–8 кГц, щоб кроки та перезаряджання «різали» вухо. Kithara подає ті самі деталі природно — їх добре чути й легко локалізувати, але вони вплетені у загальну картину, а не підсвічені окремо. Кому потрібні хірургічно виділені кроки, тому таке подання спершу здасться занадто делікатним. В поодиноких іграх з кінематографічним звуком враження протилежні: настільки широкої та вільної сцени закриті гарнітури нам ще не показували.
Частина енергії саббасу крізь відкриті чашки йде назовні, тож тиску (в хорошому сенсі) закритих моделей тут нема й ASUS прямо попереджає про це у FAQ на сторінці продукту. У музиці натомість низькі частоти саме такі, за які планари люблять: швидкі, без бубоніння. Складні насичені композиції не розсипаються навіть на високій гучності, а тривале прослуховування не втомлює.
Шумоізоляції немає взагалі, в обидва боки. Механічна клавіатура, вентилятори системного блоку та розмови за стіною залишаються частиною звукової картини, а оточення так само чує гру власника гарнітури. Тиха кімната для Kithara — системна вимога, і компенсувати гамір гучністю не варто, бо це прямий шлях до втоми слуху. Велюрові амбушури трохи зміщують подачу у м’якший бік, комбіновані тримають її сфокусованішою. Різниця невелика, але приємно, що вибір взагалі є.
Мікрофон
Аудіофільські навушники мікрофонів не мають, тож їхнім власникам доводиться ставити на стіл окремий. Kithara закриває питання інакше. Замість електретного капсуля (ECM), який стоїть у переважній більшості ігрових гарнітур, тут MEMS-сенсор: мікроелектромеханічна система, виготовлена за тим самим фотолітографічним процесом, що й мікросхеми. Електретні капсулі дешеві, але типово обмежені смугою близько 100 Гц – 10 кГц, а їхній постійний заряд з роками слабшає від вологи та перепадів температур. У MEMS такого заряду немає, тож і втрачати нічого.
Паспортні характеристики в результаті більше схожі на дані окремого мікрофона, ніж гарнітурного: смуга 20 Гц – 20 кГц, співвідношення сигнал/шум 74 дБ, спотворення менше ніж 0,1%. На записах це чутно як голос без звичного «телефонного» забарвлення, з нижніми обертонами, які гарнітурні мікрофони зазвичай зрізають.
Штанга мікрофона знімна та гнучка, біла стрілка на ній позначає робочий бік капсуля. ASUS радить тримати мікрофон приблизно за 5 см збоку від куточка рота, а не прямо перед губами: чутливий сенсор легко перевантажити диханням та вибуховими приголосними. Вимикається мікрофон перемикачем на пульті, червоний індикатор якого сигналізує про тишу в ефірі.
Тепер про обіцяне пояснення щодо перехідників. У гарнітурах з комбінованим штекером TRRS аудіо та мікрофон ділять спільний провід землі, через що гучний ігровий звук потроху просочується у мікрофонну лінію: саме тому співрозмовники у голосовому чаті іноді чують відлуння чужої гри. У Kithara ці лінії фізично розділені аж до окремих штекерів. Сторонній перехідник «два в один» повертає спільну землю, а разом з нею і проблему, тому виробник від таких аксесуарів застерігає.
Обробки голосу з боку гарнітури немає жодної: ані шумозаглушення, ані «шумових воріт». Фоновий шум, якщо він є, доведеться різати програмними фільтрами на боці ПК. У тихій кімнаті, яка Kithara потрібна й з акустичних міркувань, це радше перевага: тракт нічого не додає і нічого не з’їдає.
Висновки
ASUS ROG Kithara переносить в ігровий сегмент підхід, звичний для аудіофільських навушників — планарні драйвери, відкрите оформлення, повністю аналоговий тракт без жодного програмного шару. Розплачуватися за це доводиться дротом, вагою та жорсткою вимогою до тиші довкола.
Сподобалося:
- 100-мм планарно-магнітні драйвери розробки HIFIMAN.
- Широка звукова сцена та точна локалізація джерел.
- Низькі спотворення навіть на високій гучності.
- 16 Ом: обходиться без окремого підсилювача.
- Змінні штекери 3,5 / 6,3 / 4,4 мм у комплекті.
- Адаптер USB‑C з власною звуковою картою у комплекті.
- Роздільні лінії аудіо та мікрофона без перехресних перешкод.
- Повносмуговий MEMS-мікрофон.
- Два комплекти амбушур.
- Працює без жодного програмного забезпечення.
Не сподобалося:
- Нульова шумоізоляція в обидва боки.
- Полегшений саббас.
- Вага 420 грамів.
- Мікрофон не працює з комбінованими роз’ємами 3,5 мм.
- Чохла в комплекті немає.
За орієнтовні 16999 грн Kithara адресована цілком конкретному покупцеві: власнику тихої кімнати, який грає за столом і слухає музику в тих самих навушниках. У такому сценарії закинути їй майже нічого. Решті варто спершу зважити, чи впишеться відкрите оформлення в їхні умови.