Огляд та тестування відеокарти ASUS PRIME GeForce RTX 4070 SUPER OC Edition

Продукти серії Prime компанії ASUS вже давно знайомі на вітчизняному ринку й зарекомендували себе як надійні рішення для збирання звичайних та простих ПК, таких собі робочих конячок. Звісно, ніщо не заважає використати їх для ігрових систем, але вибагливі користувачі, скоріше за все, звернуть увагу на лінійку TUF Gaming або, якщо гаманець дозволить, Strix, тоді як Prime залишиться у стороні. Тут ще й довгий час наявність тільки материнських плат в цій серії не сприяв її популяризації серед любителів бюджетно й зі смаком, але тайванський виробник вирішив змінити концепцію утворення продуктів у своїх лінійках і тепер кожна з них має широкий асортимент компонентів для ПК. Справи дійшли й до серії Prime, хоча новоутворена ProArt виявилася куди спритніше за неї. Тож бюджетна лінійка вже має деякі моделі корпусів та блоків живлення, нещодавно з’явилися системи рідинного охолодження AiO, а також відеокарти. Одну з таких ми й розглянемо.

ASUS PRIME-RTX4070S-O12G

Карта постачається в невеличкій довгастій коробці, на якій зображено пристрій та вказані основні особливості та характеристики продукту.

В комплекті крім відеокарти є документація, картка подяки та перехідник живлення з двох звичайних 8-контактних роз’ємів на 12VHPWR.

Зовнішньо графічний адаптер чимось нагадує серію Dual, особливо на базі чипів Radeon, але виглядає значно краще. Попри пластиковий корпус в руці вона відчувається монолітною і не такою великою, хоча для охолодження використовуються три вентилятори.  У довжину карта сягає лише 27 см, у висоту — 12 см.

Кожух системи охолодження має скошені кути та діагональні лінії в оформленні, при цьому перші два вентилятори декоративно відокремлені від третього, через що й виникають асоціації з серією Dual. Пластиковим виявився не тільки кожух, а й задня пластина. Наскільки це практично — покаже час.

Кількість роз’ємів для підключення моніторів чотири, три з яких DisplayPort 1.4a та один HDMI 2.1a. На планці є отвори для виходу гарячого повітря, але сенсу в них небагато, бо вони закриті глухою стінкою кожуха системи охолодження. Товщина карти складає 2,5 слота.

Внутрішній торець має декілька металевих втулок з різьбою для встановлення додаткового приладдя на кшталт ручок та стійок в корпусах ПК.

Відеокарта охолоджується трьома 80-мм вентиляторами з дев’ятьма лопатями, які об’єднані на кінцях кільцем, та подвійними кульковими вальницями. Вони починають обертатися при температурі чипа у 55 °C та зупиняються, коли він охолоне до 50 градусів, що дозволяє отримати тиху систему при малому навантажені. Ось тільки при старті комп’ютера вони мають максимальну швидкість і при цьому доволі сильно шумлять, як й при максимальному навантажені. Напроти крайнього вентилятора на зворотній стороні є отвір для проходження повітря, що сприяє його гарній циркуляції всередині корпусу ПК.

Живлення карти здійснюється через новомодний 12VHPWR, при цьому клямка повернута до радіатора, тож відстібати кабель буде не дуже зручно.

Новинка має перемикач режимів роботи графічного адаптера, завдяки якому можна обрати тихий або продуктивний профіль. В продуктах серії Dual така функція зустрічається не завжди, а в ProArt, наприклад, її взагалі немає.

За необхідністю кожух можна зняти для чищення від пилу. Кріпиться він звичайними гвинтами, пломб ніяких немає.

А ось радіатор зняти вже не так просто, бо тут як раз й знайшлося місце для пломби, тож можна втратити гарантію, якщо заманеться замінити термопасту. Складається радіатор з двох секцій алюмінієвих пластин, які пронизують лише три теплових трубки. Для графічного процесора є свій окремий п’ятачок, який контактує з чипом за допомогою термопасти, тоді як пам’ять та силові елементи передають тепло вже через товсті термопрокладки.

Задня пластина пластикова та несе лише декоративну та захисну функцію.

Друкована плата невеличка, є місця для не розпаяних елементів. Вона універсальна, тож може використовуватися виробником як для старших моделей відеокарт, так і молодших, на що натякає вільне місце для звичайного 8-контактного роз’єму живлення.

Встановлений GPU має маркування AD104-350-A1 та взаємодіє з пам’яттю GDDR6X завдяки 192-бітовій шині. Використані чипи Micron D8BZC (MT61K512M32KPA-21:U) загальним обсягом 12 ГБ.

Система живлення GPU налічує дев’ять фаз на базі елементів DrMOS Vishay SiC654A, розрахованих на струм у 50 А, тоді як для пам’яті передбачено дві фази на DrMOS Vishay SiC653A, також розрахованих на струм у 50 А. Дроселі під навантаженням (понад 75 fps в іграх) шиплять, але не так голосно, як в картах Strix чи TUF.

Функціонує графічний процесор на частоті 1980 МГц та може автоматично прискорюватися до 2520 МГц, але після встановлення фірмового застосунку GPU Tweak III частоту можна збільшити до 2550 МГц. Пам’ять працює зі швидкодією 21 ГТ/с.

В реальних задачах GPU частота коливалася в широких межах. Наприклад, в Star Wars Jedi: Survivor вона була на рівні 2520–2610 МГц, в Cyberpunk 2077 — 2625–2640 МГц, а в деяких інших доходила до 2715 МГц.

Чип нагрівався до 69 градусів (Hot Spot 80 °C), а пам’ять — до 74 градусів, при цьому швидкість вентиляторів сягала 2140 об/хв, а шум від них вже починав нагадувати про себе. Температура у приміщенні була 24 °C, корпус в стенді використовувався без бокової кришки.

Розігнати карту вдалося на 150 МГц за чипом, швидкодія пам’яті доходила до 24 ГТ/с, а ліміт потужності був обмежений 110 відсотками.

У такому разі частота GPU сягала 2715–2790 МГц в Star Wars Jedi: Survivor, 2805–2835 МГц в Cyberpunk 2077, 2835–2860 МГц в Ratchet & Clank: Rift Apart та навіть 2865 МГц в The Last of Us.

Чип нагрівся до 71 градусів (Hot Spot ~83 °C), температура пам’яті також зросла на два градуси, при цьому швидкість вентилятора сягала вже 2340 об/хв, через що тихими їх вже не назвеш.