Враження

Оскільки маємо справу з нетиповим для нас продуктом, перед описом вражень варто зробити невелике пояснення: у власності автора є півдесятка різних «геймерських» та «якісних офісних» крісел (включно з 5 роками експлуатації Razer Iskur, про що вже одного разу згадувалося в іншій статті: Збирання концепт-ПК Lian-Li x Razer), наявний певний досвід їх збірки та ремонту, а також більше десятиліття досвіду експлуатації справжніх спортивних крісел виробництва Sparco (Chrono Road) та Recaro (Speed V) в автомобілях. Цього недостатньо, щоб вважатися експертом з питання, але достатньо, щоб мати досить, як кажуть американці, seat of the pants-досвіду для опису вражень.

Отже, HATOR Arc 3 XL є масивним, добротним кріслом. Велюр на дотик набагато приємніший за PU-шкіру, яка домінує в цьому ціновому сегменті. Матеріал м’який, теплий, не ковзає. Пінка не «пробивається» за перші години, а м’яко підтримує. Це відчуття залишається навіть після тижня щоденного використання по 6–8–10 годин.

Посадка комфортна з першої хвилини. Широке сидіння дає свободу, яку важко переоцінити. Можна сісти звично, навхрест, підібгати одну ногу під себе, змінювати позу кожні 20–30 хвилин без боротьби з бічними валиками. Це критична перевага XL-версії та головна причина обрати її порівняно зі стандартною Arc 3. На типових геймерських кріслах з 50 см шириною такої волі немає — через годину стегна починають відчувати тиск валиків, через дві години хочеться встати. Тут цієї проблеми немає (хоча вставати частіше таки варто незалежно від зручності крісла!).

Спинка висотою 87 см обгортає від попереку до голови, створюючи відчуття підтримки всього тіла. «Крила» не заважають, руки рухаються вільно — можна тягнутися до краю столу, до бічних моніторів, до полиці збоку без відчуття тиску на плечі, який є очікуваним в спортивному автомобілі, але не за столом. Механізм нахилу працює плавно, без різких ривків.

Підлокітники після налаштування підтримують лікті у природному положенні, знімаючи навантаження з плечей та шиї. Вони регулюються за трьома осями: висота (важіль з зовнішнього боку, тягнути догори), глибина (тягнути вперед-назад після натискання бічної кнопки), кут повороту (поворот накладки всередину або назовні після натискання бічної кнопки), ширина (натиснути на кнопку по центру та рухати праворуч-ліворуч). Все це 4D-регулювання суб’єктивно виглядає більше маркетингом: особливо можливість повороту та додатковий рух по ширині (на додачу до регулювання гвинтами знизу). Можливо, було б краще мати простіші підлокітники та меншу ціну крісла при цьому, але реалія ринку в тому, що конкуренти будуть просувати 4D, як перевагу й у вищому сегменті це стає аргументом. Сам механізм регулювання працює чітко, без люфтів — але треба розуміти, що повної монолітності такої конструкції досягти нереально.

Після трьох тижнів щоденного використання (від 6 до 12+ годин на день, змішане навантаження: робота, ігри, відпочинок) можна зробити висновки про тривале використання. Крісло залишається комфортним протягом всього дня. Пінка високої щільності не «пробивається», підтримка залишається стабільною. Висока спинка дисциплінує: коли відкидаєшся на неї, автоматично вирівнюєшся. Поперекова подушка підтримує нижню частину спини, але її треба час від часу коригувати — вона може трохи зміщуватися під час активного руху. Це не інтегрована система, як на Razer Iskur, тож очікувати ідеальної стабільності не варто, але магнітне кріплення працює краще простої еластичної стрічки.

Догляд потрібен. Велюр збирає пил, волосся, крихти від їжі (якщо їсте за комп’ютером, що не рекомендується, але всі це роблять). Раз на тиждень треба пройтися пилосмоком або липким валиком. PU-шкіру достатньо протерти вологою серветкою, тут так не вийде. Втім, це плата за комфорт.

Шум мінімальний. Коліщатка котяться тихо по ламінату, плитці, килиму. Механізм нахилу не скрипить навіть після тижня інтенсивного використання з щоденним відкиданням. Газліфт працює безшумно. Загалом, крісло не видає дратівливих звуків.

Єдиний елемент, який взагалі може звучати — це підлокітники, в яких надто багато регулювань. Але в цьому Arc 3 XL виявився помітно кращим за Razer Iskur. Гвинтові з’єднання залишилися щільними до кінця тестового періоду, люфтів не з’явилося. Підлокітники тримають налаштування та не «сповзають» з часом. Магнітна подушка не відпала жодного разу. Вся конструкція була стабільна.

Окремо варто наочно показати різницю в розмірі між стандартним Razer Iskur та HATOR Arc 3 XL:

Під час тривалої ігрової сесії на 4–5 годин підряд, незалежно від жанру — хоч Diablo 4, хоч Delta Force, хоч Forza Horizon 5, крісло HATOR Arc 3 XL показує себе з кращого боку. Можна відкинутися під час кат-сцен або завантажень, схилитися до екрана під час складних боїв або прицільної стрільби. Підлокітники підтримують лікті, коли руки на клавіатурі та миші. Для геймпаду зручніше підлокітники опустити або повернути в сторони (єдиний сценарій, при якому знадобилася ця функція). Також, можливість вимкнути режим крісла-гойдалки важелем ліворуч виявився більш потрібним, ніж здавалося — в запеклому мультіплеєрі краще, щоб крісло було монолітним, а у звичайному розслабленому геймингу краще було мати можливість відкидатися.

Для роботи за комп’ютером Arc 3 XL теж підходить, але з застереженнями, що яскраве геймерське крісло може виглядати недоречно в деяких випадках. Для домашнього офісу, стартапу з вільним стилем, творчих професій — без проблем. Функціонально крісло справляється з робочими потребами так само добре, як й з ігровими: спинка підтримує правильну поставу, підлокітники налаштовуються під висоту столу, можна відкинутися для паузи або дзвінка. Цей матеріал, як і ще декілька, були написані саме сидячи на HATOR Arc 3 XL.

Висновки

HATOR Arc 3 XL — це третє покоління флагманської серії українського бренду, який пройшов тривалий шлях у виробництві геймерських крісел. Від оригінального Arc, через Arc 2 з його покращеннями, до поточного Arc 3 — кожна ітерація вносила вдосконалення на основі зворотного зв’язку користувачів та розвитку технологій. Паралельно HATOR розвиває й інші лінійки (Darkside теж у 3‑му поколінні та купі різновидів, плюс бюджетні Flash), що свідчить про системний підхід до категорії крісел, а не про разові експерименти. Arc 3 XL виконує свою обіцянку: забезпечує комфорт для тривалих ігрових сесій, підтримує все тіло від стегон до голови та виглядає відповідно до геймерської естетики.

Сподобалося:

  • Ширина сидіння 56 см.
  • Велюрова оббивка приємна та практична.
  • Висока якість збірки.
  • 4D підлокітники.
  • Магнітні подушки для попереку та шиї.
  • Відкидання до 170°.
  • Якісний механізм нахилу.
  • NFC-мітка, якщо є звичка ними користуватися.

Не сподобалося:

  • Немає інтегрованої системи підтримки попереку, тільки подушка.
  • Догляд за велюром складніше, ніж за шкірою.
  • Вага (якщо треба транспортувати).
  • «Напівгоночний» дизайн подобається не всім.

Уважні читачі могли помітити, що у переліку мінусів вище немає ціни, а вона є дуже відчутною. Точніше, у прямих конкурентів ціни подібні й HATOR навіть виграє, але порівняно зі звичайним стільцем з магазину меблів вона космічна. Так ось, і після багатьох років експлуатації подібних крісел це можна казати з впевненістю: «не варто економити на собі». Якщо за комп’ютером проходить суттєва частина життя — то питання ергономіки всіх компонентів постають дуже актуально. Це стосується не тільки HATOR Arc 3 XL: плюс-мінус отримуєш те, за що сплачено і крісло за $500 вп’ятеро краще крісла за $100. По можливостях налаштування, по якості компонентів, по витривалості конструкції… І по всіх цих елементах продукт HATOR виглядає абсолютно адекватно традиційному підходу бренду — давати більше конкурентів за будь-які гроші.