Огляд бездротової ігрової миші Hellyberry HM47 Pro Wireless

Третій і фінальний акт дебюту суббренду Hellyberry в наших оглядах. Ми вже бачили клавіатуру HK75 Wireless та гарнітуру HH30 Pro Wireless, а тепер дійшла черга до мишей. Під маркою Hellyberry пропонується одразу пара: простіша HM47 Wireless за 1299 грн та старша HM47 Pro Wireless за 1799 грн. Корпуси та комплектація в обох моделей однакові. Суттєва різниця полягає в електронній начинці, а несуттєва — в забарвленні. До нас на тест приїхав саме флагманський Pro-варіант у білому кольорі з фіолетовим градієнтом.

Нагадаємо: Hellyberry створено командою HATOR як окремий бренд з акцентом на агресивне ціноутворення та прицілом на молодих геймерів, які інакше купували б безіменні пристрої напряму з AliExpress. Виробником значиться HATOR Gaming B.V., торгова марка зареєстрована в ЄС. Іронія слова «флагман» у випадку Hellyberry полягає в тому, що весь бренд знаходиться в бюджетному сегменті, але HM47 Pro — це саме старша з двох моделей, і в межах лінійки вона дійсно «флагман».

Специфікації

Комплектація

Коробка Hellyberry HM47 Pro Wireless витримана у фірмових фіолетово-зелених тонах, які вже знайомі нам за попередніми двома оглядами. Оформлення послідовне і впізнаване, з якісною поліграфією та стандартним зображенням продукту на лицьовій стороні.

Всередині знаходимо:

• мишу Hellyberry HM47 Pro Wireless;
• бездротовий 2,4 ГГц донгл формату USB‑A;
• магнітну зарядну док-станцію з RGB;
• кабель USB‑A на USB‑C з паракордовим обплетенням;
• комплект запасних 100% PTFE глайдів;
• інструкцію користувача.

Ззовні та всередині

Hellyberry HM47 Pro Wireless має симетричний корпус розмірами 124×63×40 мм. Форма так звана «безпечна», тобто така, що підходить максимальній кількості користувачів. Це помірно компактна миша, розрахована на середню руку зі хватом «кігтем» або пальцями, і з натяжкою на palm grip для невеликих долонь. Бічні кнопки розміщено тільки з лівого боку, тож для шульги миша формально функціональна, але ергономічно некомфортна. Вага 47 грамів — головний технічний козир для цього цінового рівня. Hellyberry HM47 Pro за вагою впритул підбирається до ультралегких мишей, і зроблено це без жодної перфорації чи отворів для економії грамів. Корпус суцільний, на дотик щільний, без люфтів та прогинів при помірному стисканні.

Градієнтне забарвлення — прерогатива саме Pro-версії. На тест прийшов білий варіант з фіолетовим переходом на верхній панелі, альтернатива — чорний базовий з тим же фіолетовим градієнтом. Поверхня виконана з UV-покриттям: гладка, приємна на дотик, стійка до слідів пальців. Не преміально, але й жодних претензій в межах сегмента. В молодшій HM47 Wireless кольорове рішення спокійніше: або повністю білий, або повністю чорний корпус, обидва з фірмовими фіолетовими акцентами по боках. Тож, користувачу пропонують обрати між зовнішністю та функціональністю і це прикро, бо прихильників простих одноколірних рішень багато не тільки серед тих, хто хоче зекономити.

Розбирання миші відбувається типовим методом, треба відклеїти глайди та відкрутити чотири гвинтики. Всередині спостерігаємо типову для сучасних ультралегких мишей картину з максимальною оптимізацією конструкції під зменшення ваги. Цікаво бачити це в бюджетному сегменті.

Коліщатко прокрутки просте: без підсвічування, без freewheeling, без горизонтального скролінгу. Крок чіткий, без провалів.

Кнопок сукупно п’ять: дві основні, натискання коліщатка та дві бічні ліворуч. Основні кнопки мають оптичні перемикачі Raesha з ресурсом 100 мільйонів кліків. Для такого цінового сегмента використання «оптики» є величезним досягненням.

З одного боку, не всім подобається їх гучний клік, але важко сперечатися з об’єктивними факторами: перемикачі такого типу суттєво швидші в реагуванні та конструктивно не мають потреби в дебаунсі, який додає затримку «механіці». У дешевшій миші Hellyberry HM47 (тобто без суфікса Pro) замість них використані механічні Huano з ресурсом 80 мільйонів натискань.

Окремої кнопки DPI зверху немає — її перенесли на нижню площину, поруч з перемикачем режимів підключення. Рішення суперечливе для казуального користувача, який звик перемикати чутливість без відриву миші від поверхні, проте цілком логічне для кіберспортивного підходу, де під час гри чутливість зазвичай не змінюють, а зайва кнопка — це зайва вага. Через фірмове ПЗ DPI легко перевісити на одну з бокових кнопок, якщо так зручніше.

LED-індикатор одиничний, але яскравий та багатофункціональний. Він сигналізує про поточний DPI-профіль кольором: 400 — червоний, 800 (за замовчуванням) — зелений, 1600 — синій, 2400 — жовтий, 3200 — блакитний, 6400 — фіолетовий, 26000 — білий. Той самий індикатор показує активний режим підключення: зелений для 2,4 ГГц, синій для Bluetooth. Блимає червоним при заряді нижче 15% і під час процесу зарядки, гасне при повному заряді.

На нижній площині розміщено трипозиційний перемикач режимів підключення (2,4 ГГц / OFF / BT), кнопку DPI (вона ж кнопка сполучення з Bluetooth при утриманні 3–5 секунд), сам сенсор, глайди зі 100% PTFE великого формату та наклейку з інформацією про продукт. Також є відсік для зберігання USB-донглу.

Оптичний сенсор PixArt PAW 3395 має характеристики до 26 000 DPI та прискорення 50G. Декілька років тому це була вершина пропозицій PixArt і чудово, що нині такі спроможності має дуже доступний продукт. У не-Pro різновиду Hellyberry HM47 саме сенсор є головною відмінністю, бо там використовується відверто бюджетний PAW 3311, але й ціна на третину менша. Роздільна здатність номінально перевищує реальні потреби будь-якого гравця (звичні робочі значення 800‑3200 DPI), тож тут важлива не максимальна цифра, а стабільність відстеження. На тестуванні сенсор показав прогнозовано добрий результат: без ripple-ефекту, з чіткою реакцією на дрібні рухи та без артефактів на типових килимках з тканини, пластику та скла.

Роз’єм USB‑C на передній частині миші використовується для зарядки та дротового режиму. Комплектний кабель з паракордовим обплетенням має довжину близько 1,8 метра.

А тепер про головну відмінну рису комплектації Hellyberry HM47 Pro відносно більшості конкурентів — магнітну зарядну док-станцію. Це окремий пристрій типу «бази», в яку встановлюється донгл 2,4 ГГц через власний роз’єм USB‑A, а зверху магнітом кріпиться миша для зарядки. Контакт відбувається через двоконтактний роз’єм на нижній поверхні миші та відповідні металеві контакти на станції. Інструкція окремо попереджає не класти металеві предмети на ці контакти, щоб не спричинити коротке замикання.

Станція виконує одразу три функції. По-перше, вона організовує зарядку: мишу достатньо просто поставити зверху, коли не використовується, замість кожного разу під’єднувати кабель. По-друге, донгл фіксовано знаходиться на станції, ближче до миші, що покращує якість сигналу 2,4 ГГц. По-третє, станція має власну RGB-підсвітку з регулюванням через кнопку знизу: утримання протягом 3 секунд вмикає або вимикає світло, коротке натискання перемикає ефекти.

Подібні док-станції навіть у преміальному сегменті не є стандартом комплектації, їх часто продають окремо. А в бюджетному продукті така штука в коробці, та ще й з власним RGB, виглядає справді несподіваним і приємним бонусом.

Миша підтримує три інтерфейси: 2,4 ГГц через донгл, Bluetooth 5.1 та дротовий USB‑C. Частота опитування — стандартні 125 / 250 / 500 / 1000 Гц у дротовому та 2,4 ГГц режимах. Для цінової категорії відсутність підвищеної частоти опитування USB виглядає логічно. Та й для реального використання казуальним гравцем рівня 1000 Гц вистачає.

Акумулятор ємністю 300 мА⋅год забезпечує до 50 годин роботи у бездротовому режимі 2,4 ГГц. Ємність невелика, що й закономірно для легкого корпусу, а 50 годин означають зарядку приблизно раз на тиждень при типовому використанні. Величезний плюс саме Hellyberry — за наявності зарядної док-станції цей процес не вимагає уваги: поставив мишу ввечері, на ранок вона знову готова до роботи. Повна зарядка займає близько 2 годин.

Донгл виконано у форматі USB‑A нано-формату з логотипом Hellyberry. С заводу він постачається всередині миші в спеціальному відсіку. Інструкція рекомендує розміщувати донгл ближче до миші, і сама базова станція власне для цього й призначена, бо вона виступає подовжувачем для донгла. Звісно, це не обов’язкова конфігурація і донгл можна приєднати до іншого порту, а роз’єм на станції використовувати для, наприклад, регулярного підключення флешок…

Перехід з Bluetooth на 2,4 ГГц здійснюється фізичним перемикачем знизу. Сполучення по BT активується утриманням кнопки DPI протягом 3 секунд у режимі BT. Після успішного сполучення миша запам’ятовує пристрій і з’єднується з ним автоматично при увімкненні.

Програмне забезпечення

Hellyberry HM47 Pro Wireless працює з власним застосунком, який завантажується на hellyberry.eu. Інтерфейс односторінковий у фірмовій чорній гамі з зеленими акцентами, версія на час тесту — 2.1.4. Всі налаштування зберігаються у вбудованій пам’яті миші на три профілі й переходять з пристроєм на інший ПК без потреби встановлювати ПЗ повторно.

Клавіші, макроси, батарея, режим сну та таймер переходу в сон — ліворуч; схема миші з пронумерованими кнопками — в центрі; згуртовані секції налаштувань — праворуч. Доступно сім рівнів DPI (за замовчуванням: 400 / 800 / 1600 / 2400 / 3200 / 6400 / 26000) з індивідуальними значеннями та кольоровою індикацією. За замовчуванням активний 800 DPI (зелений). Кольори та значення можна змінювати за бажанням.

Частота опитування перемикається між 125 / 250 / 500 / 1000 Гц. LOD має два пресети — 1 мм або 2 мм. У розділі розширених налаштувань сенсора доступні Angle Snap, Motion Sync (увімкнено за замовчуванням) та Ripple Control.

Перепризначення кнопок реалізовано на рівні значно вище очікуваного для бюджетного сегмента. Окрім стандартних дій, доступні автоклік, потрійне натискання, фіксація DPI (snipe-функція з тимчасовим зниженням чутливості, поки кнопка натиснута), запуск довільної програми, мультимедійні та офісні шорткати, системні комбінації Windows, керування ефектом RGB на миші.

Макрос-редактор повноцінний: запис послідовності з затримками в мілісекундах, три режими повтору (поки натиснута / до повторного натискання / задана кількість разів) та окрема опція запису затримок між діями.

Для Bluetooth-режиму ПЗ не потрібне: миша коректно ідентифікується у ChromeOS, macOS, Linux, iPadOS та інших системах без додаткових зусиль. Просунуті налаштування там, звісно, недоступні (для цього потрібна Windows), але базова функціональність миші працює скрізь.

Враження

47 грамів без перфорації корпусу — сильна заявка для пристрою за 1799 грн. В руці миша відчувається легко, швидкі свайпи даються без зусилля. Для гравців, які звикли до важких пристроїв, адаптація займе пару днів, а потім повертатися до старого не буде бажання. Будь-яка форма миші, навіть «безпечна», залишається питанням особистих смаків. Для маленької та середньої руки такий формат оптимальний, для великої може виявитися замалим при palm grip, але для claw і fingertip буде комфортно в усіх випадках. Ніжки зі 100% PTFE забезпечують плавне ковзання на типових ігрових поверхнях. Запасний комплект PTFE присутній, і цього для бюджетної миші цілком достатньо.

Кнопки на оптичних перемикачах спрацьовують чітко та тихо, без помітного дебаунсу. Основні натискаються легко (схоже, це стає новим трендом), бічні — з типовим зусиллям. Наші стандартні заміри зусилля натискання дали такі цифри:

Частоту опитування стабільно встановлено на значенні рівно 1000 Гц у дротовому та 2,4 ГГц режимах. У Bluetooth фактичне значення обмежене протоколом і складає 125 Гц, що нормально для роботи з ноутбуком або планшетом, але для ігор цей режим застосовувати не варто. Завантаження CPU при 1000 Гц в тестовій системі тримається на рівні 1–2%, тобто в рамках похибки вимірювання і в будь-якому разі абсолютно не критичне на відміну від пристроїв з 8000 Гц.

Робота з док-станцією на практиці — найприємніша деталь у повсякденному використанні. Миша сідає на магніт, з характерним легким клацанням, починає заряджатися автоматично. Поставив на док-станцію, і забув про зарядку. Для тих, хто хоч раз забував зарядити мишу саме перед важливим матчем, це просте рішення незручної звички. Ну й додаткове RGB-підсвічування на столі порадує тих, хто це любить (всі інші можуть просто вимкнути ефект).

Висновки

Миша Hellyberry HM47 Pro Wireless — третя та поки остання продукція бренду Hellyberry, яку ми протестували після клавіатури HK75 Wireless та гарнітури HH30 Pro Wireless. В межах усієї лінійки Hellyberry ця миша є вершиною цінової пропозиції, хоча сама марка свідомо тримається бюджетного сегмента і не претендує на порівняння з A‑брендами. Ідеологічно HM47 Pro Wireless продовжує ту ж лінію чесної ціни за чесний набір функцій. 47 грамів ваги, потрійне підключення, відомий екс-флагманський сенсор, паракордовий кабель. Все за списком сучасного бездротового ультралайта, тільки за суттєво меншу ціну. Плюс бонус у вигляді магнітної зарядної док-станції з RGB, якої немає навіть у дорожчих мишей старшого бренду. Покупцям, звісно, треба бути уважними, бо між Pro та не-Pro різновидами HM47 достатньо різниці, щоб старша була задоволенням для економного геймера, а молодша — вже суто «офісного» рівня за мірками 2026 року:

Сподобалося:

• Ціна 1799 грн.
• Вага 47 грамів без перфорації корпусу.
• Магнітна зарядна док-станція з RGB-підсвіткою в комплекті.
• Три режими підключення.
• Сенсор PixArt PAW3395 з роздільною здатністю 26 000 DPI.
• Оптичні перемикачі Raesha з ресурсом 100 млн кліків.
• Автономність до 50 годин у режимі 2,4 ГГц.
• Вбудована пам’ять на 3 профілі для налаштувань.
• Запасний комплект 100% PTFE глайдів в комплекті.
• ПЗ з українською локалізацією.
• 2 роки гарантії.

Не сподобалося:

• Одноколірні варіанти тільки у молодшій (не-Pro) версії.
• Не витримає порівняння з дорожчими продуктами, де більш сучасні сенсори та 8000 Гц.

Завершуючи серію оглядів дебютної лінійки Hellyberry (клавіатура, гарнітура та миша), можна підсумувати: це справді цілісний молодий бренд зі своєю візуальною ідентичністю, розумним позиціюванням та повним покриттям базових геймерських потреб. І якщо HATOR колись починали як експериментальний локальний бренд, а сьогодні стабільно працюють на європейському ринку, то Hellyberry стартує з уже значно більшим запасом виробничого та маркетингового досвіду позаду. Тож шлях нового бренду очевидно буде легшим.

P.S. В автора вже пару років крутилася в голові ідея написання концептуальної статті про бюджетну геймерську периферію у такому розрізі «Що можна отримати, маючи сукупний бюджет у $100 на всі три пристрої». І кожного разу ідея розбивалася об безліч компромісів… Так ось, якщо уважно подивитися на цінники продукції Hellyberry з трьох оглядів, то комплект справді виходить ненабагато дорожче омріяної суми й при цьому закриває всі сучасні базові потреби геймера навіть у бездротовому виконанні! Схоже, ту концептуальну статтю таки вдалося написати непомітно для самого себе.